Історія закладу освіти

1 вересня 1982 року в Іршаві гостинно відчинив свої двері справжній палац науки ─ Іршавська середня школа №2. Майже 30 років тому! Багато це чи мало? З огляду на вік людини ─ справді немало. Ось як виглядала новобудова:/Files/photogallery/12.jpg


Та крокувати сторінками своєї історії вона розпочала задовго до «радісного новосілля».

/Files/photogallery/2.jpg28 жовтня 1944року, зразу після визволення Іршави від німецько-фашистських загарбників, Глеба Юрій Михайлович і Бурч Василь Васильович створюють Іршавську горожанську школу. Першим директором її стає Бурч В.В., приміщенням для цієї школи стали стіни І корпусу теперішньої школи мистецтв у самому центрі тодішнього села. Проте проіснувала ця школа всього один рік, а тоді була перейменована в семирічну школу, яка в короткий час стала Іршавською восьмирічною школою, де одночасно могло навчатися 280 учнів.

/Files/photogallery/3.jpgОсь як згадує про роботу в учнівському колективі Іршавської восьмирічки одна з кращих її учителів Горбач Олена Михайлівна: «Я прийшла працювала вчителем в Іршавську восьмирічну школу 22 жовтня 1960 року. Директором школи працював Генел Едмунд Августинович, а заступником ─ Дворник Федір Іларіонович. Директор школи був зразком у всьому: в поведінці, в праці. Його можна було побачити в робочому халаті з пензлем в руках. На свято 8 Березня нас, своїх колег, вітав власноруч написаними картинами. На Новий рік в його руках співала скрипка. На святкових демонстраціях наша школа мала бути найкращою. До кінця життя він залишався людиною з великої букви.

Навчально-виховну роботу направляв і контролював Федір Іларіонович Дворник. У перші хвилини спілкування з ним здавалося, що це строга і сувора людина. Насправді він по-батьківськи підходив до людей, умів поспівчувати, допомогти. Відвідуючи урок, він знав достеменно матеріал теми і давав учителю детальний аналіз.

Я потрапила в такий учительський колектив, який буває тільки в казці. Ми всі в той час були багаті духовно, а не матеріально. Хто ж були мої колеги по праці? Дехто ще живе, а більшість покійні. Я працювала зі справжніми майстрами педагогічної праці: Кевел Й.М., Берегій О.Й., Переш М.В., Демицька М.М., Чегіль Т.М., Шкіря О.П., Куруц М.І., Попович Ю.І., Бабинець М.А., Хрипта Є. М., Защук М. А., Дворник Г.С., Шафар М.М., Карабиньош М.П., Генел Г.І., Роман Г.І., Боднар М.С., Онисько Г.І., Лакатош Н.А., Мойсей Є.П., Ханас О.В., Фітас Г.І., Урста С.С., Гаврилик Г.І., Цільо І.І., Сокол Н.Ю., Лупак Л.Ю., Калинич М.Д., Чедрик О.П., Мельник Г.М., Тромбола М.А., Пецко Г.В., Нодь А.А., Митровцій Л.І.; подружжя ─ Білинці Денис Петрович і Габріела Миколаївна, Стегури Софія Василівна і Дмитро Ілліч, Сухани Василь Васильович і Марія Петрівна.

/Files/images/2.jpgЗ 1969 року директором школи була Боднар М.С. Вона багато своїх сил, здоров'я і нервів віддала будівництву нової школи, разом їз учителями вантажила землю, прибирала приміщення… і вчила дітей. Заступником директора в той час працював Сівач О.І., а потім ─ Гаврилик Г.І., за спеціальністю біолог. Біологом ще працював Ізай Д.В., хоча за фахом був істориком. Справжньою гордістю школи була теплиця. Територія школи та дослідна ділянка потопала у різнобарв'ї квітів із чудернацькими назвами, які Денис Васильович отримував їх різних куточків світу.

Спочатку в школі було по 2 паралельних класи, але по 38 учнів. Тому навчалися у дві зміни, але кількість учнів збільшувалася, і назрівало питання про будівництво ще однієї школи».

Проблема будівництва ще однієї середньої школи була дуже гострою, адже кількість учнів зросла, а коштів на будівництво нової школи бракувало. У той час уже було вибрано місце для будівництва, яке запропонував ще у середині 50-х років Бурч В.В. (тогочасний директор Іршавської восьмирічної школи) — це заболочене поле із східної частини Іршави, де в той час були водяні бовчі, наповнені жабами і п’явками, зарослі чагарниками та очеретом, тут плавали дикі качки.

Василь Васильович вважав це місце дуже гарним і сонячним, вдало підібраним для будівництва школи, але обов’язково тут необхідно було провести меліорацію і завезти територію землею.

/Files/photogallery/5.jpgНайскладнішим завданням для багатьох небайдужих людей стало будівництво нової школи. Адже внести її до генерального плану забудови Іршави не вдалося. Зводили нове приміщення народногосподарським методом. Що це означало? Важка ноша була покладена, в основному, на жіночі плечі. Заступник відповідала за функціонування навчального процесу у восьмирічці, а директор, по суті, була прорабом.

30 січня 1882 року державна комісія з оцінкою «добре» прийняла школу в експлуатацію. Цей день для жителів районного центру і учнів Іршавської восьмирічної школи став особливо пам'ятним. Школярі сказали «До побачення!» давній своїй подрузі ─ старій школі й вирушили до новобудови. Громадськість селища, батьки, шефи й будівельники під звуки духовного оркестру зустрічали щасливих дітей.

Напруженими були п'ятнадцять місяців для колективу будівельників, який очолював виконроб М.В. Копа. За цей час — рекордний — збудовано середню школу, в якій одночасно може навчатися 1176 учнів.

Радість цю ділили всі іршавчани. Бо не були вони пасивними спостерігачами, а з перших днів допомагали будівельникам. Педагогічний колектив, батьківський комітет, виконком селищної Ради народних депутатів, дирекції заводів ─ абразивного та «Іршавремверстату» ─ всіляко сприяли прискоренню того дня, коли гостинно відкриються двері школи. Кожен батько відпрацював на будівництві школи по 5 днів. Усі канікули і майже всі вихідні провели на будівництві нової школи вчителі восьмирічки. Добрим трудовим гартом була праця на будівельному майданчику і для учнів.

Мітинг, присвячений відкриттю школи, розпочав голова виконкому Іршавської селищної Ради народних депутатів В.В. Ваш.«Чудовий подарунок від Радянської держави отримали школярі Іршави в ювілейний рік ─ рік 60-річчя утворення СРСР. Цю новобудову по праву можна назвати палацом науки», ─ сказав В.В.Ваш.

Настала найурочистіша хвилина. Начальник ПМК 253 І.Ю.Сабадош вручив директору школи М.С. Боднар символічний ключ від школи.

Прийшла весна. Територія навколо школи перетворилася у суцільне болото. Стіни класів і коридорів вкрилися товстелезним шаром плісняви. Їх почали підсушувати електронагрівальними приладами…

А весна потребувала впорядкування двору, обладнання квітників, посадки дерев, тощо. А для цього необхідно було розібрати будівельні відходи, сміття.

Вчителі розрівнювали землю, садили дерева, кущі:

Власними силами створювали кабінети, обладнували препараторські. Багато зусиль і енергії для налагодження навчально-виховного процесу вклали директор школи Боднар М.С., заступник директора — Гаврилик Г.І., учителі: Ханас О.В., Мойсей Є.П., Білинець Д.П., Сокол Н.Ю., Шафар М.М., Нодь А.А., Онисько Г.І., Петрус Г.І., Калинич М.Д., Горбач О.М., Мельник Г.М., Горзов М.М., Глеба А.А., Сухан В.В., Фітас Г.І., Панова О.О., Боднар В.М., Пантьо М.М., Бабинець М.А., Попович Ю.І., Димицька М.М., Чегіль Т.М., Куцик М.І., Хрипта Є.М., Лакатош А.Ю., Завидняк О.І. Проблем було дуже багато. Всі вони лягли на тендітні плечі жінок-керівниць. Боднар М.С. написала заяву про переведення на посаду вчителя української мови і літератури.

/Files/images/7.jpgУ травні 1982 року нова школа випустила у світ перших випускників ─ учнів 8 – А і 8 – Б класів:

Що ж було далі? Наступним директором став Керечанин В.П. Ось як згадував про події серпня-вересня 1982 року Василь Петрович : «У середині серпня 1982 року директора школи №1 Ваша Ернеста Васильовича і мене, заступника директора, викликали в райком партії і ультимативно сказали: «Даємо вам 10 хв. на роздуми. Один із вас мусить стати директором нової середньої школи. Це партійне доручення”.

Ми вийшли, порадились, і я дав згоду на призначення мене директором нової середньої школи. Через кілька днів уже був наказ управління освіти Закарпатського облвиконкому про відкриття СШ №2 і призначення директора».

Саме 1 вересня 1982 року вважається Днем народження нової Іршавської середньої школи №2. але практично це була реорганізація колишньої восьмирічки у середню.

Але умов для проведення навчання в новій школі не було. Вода до закладу не підключена, внутрішні санвузли не працювали, навіть територія школи була небезпечна для дітей. На подвір’ї неможливо було проводити повноцінні уроки з фізкультури. Були відсутні умови і для роботи ГПД.

/Files/images/11.jpgКеречанин В.П. розпочав «війну» з величезними недоліками у будівництві: «Оглянувши школу, у якій було так багато недоробок, я звернувся до прокурора. Цю посаду в районі обіймав Степан Степанович Браїло. Він мене уважно вислухав, поспівчував і сказав: «Ніяких скарг писати не треба. Це ганьба для району. Давай підемо в школу. Шукай мені гумові чоботи, підемо в підвал. Я сам хочу бачити!” Ми лазили по шкільних підвалах разом з інженером будівельної організації. Прокурор на власні очі побачив величезні недоробки будівельників. За його вимогою до школи була підключена вода, запрацювали санвузли, кухня, каналізація.»

Але всі проблеми школи не були вирішені. Не вистачало парт, класних дошок, шаф, стільців, технічних засобів, історичних та географічних карт, спортивного інвентаря, тощо. Великою проблемою школи було подвір’я, де, у першу чергу, треба було провести меліорацію і осушити подвір’я. У відділі освіти для цього коштів не було. Районний виконавчий комітет коштів також не мав. Та завдяки Івану Івановичу Галасу, який тоді обіймав посаду Першого секретаря райкому партії, за школою були закріплені багаті підшефні організації: Абразивний завод, «Сільгоспхімія», «Рембуддільниця», якою керував Пальок Іван Юрійович. І вони активно допомагали школі, виділяли транспорт.

Розпочалась робота з меліорації, яка за кошторисом становила більше п’яти тисяч карбованців. У цьому велику допомогу надав Іршавський винзавод. На завезення шкільного подвір’я, спортивних площадок використовувався автотранспорт підшефних підприємств.

З териконів Ільницької вугільної шахти, а також із іршавських пагорбів було завезено на територію шкільного подвір’я 1756 самоскидів землі. Всю цю завезену землю вчителі разом з учнями розрівнювали. Учитель фізичного виховання Бабич Юрій Васильович виміряв розміри волейбольних, баскетбольних площадок, бігової доріжки. Іван Іванович Галас, керівник початкової військової підготовки, підготував площадку для проведення занять.

Згодом необхідно було вирішувати інші проблеми: завозити щебінь, укладати асфальт. Від шефів отримали залізні труби, цемент. Щебінь допоміг одержати Андрій Андрійович Мойсей, начальник дорожно- шляхового управління. Було завезено 1980 кубометрів щебеню. Покрівельний матеріал — асфальт допоміг завезти Іршавський винзавод. На базі в Івано-Франківську ми отримали 30 тонн рідкого асфальту, які були використані на шкільному фізкультурному майданчику. Таким чином, було впорядковане подвір’я школи з північного боку.

/Files/images/13.jpgЗаступник директора школи Ганна Іванівна Гаврилик домовилась із Мукачівським зеленгоспом про зелені насадження. Посадковий матеріал був привезений в школу. Учні з учителями посадили дерева і кущі навколо асфальтових шкільних доріжок.

Ільницьке лісництво подарувало школі саджанці дерев 30 різних порід, які росли у його лісах. Це молоді ялини, явори, берізки, клени.

Іван Іванович Галас, перший секретар райкому КПРС, допоміг школі знайти 25 тисяч карбованців для закупівлі шкільних меблів. Парти, дошки, шафи, стільці завезли з Коломийського деревообробного комбінату. Школі завжди допомагали «Сільгосптехніка» (директор Степан Карабиньош), Ільницький завод мастильного обладнання (директор Василь Корпош), Іршавський винзавод (директор Іван Юріна). Також була допомога Берегівського меблевого комбінату (директор Гопак Юрій)./Files/images/14.jpg

Так спільними зусиллями керівництва району, шефних підприємств, учнівського, педагогічного і батьківського колективів за значної організаторської роботи директора Керечанина В.П., заступника директора Гаврилик Г.І. було створено більш-менш нормальні умови для функціонування нової школи.

Однак згодом назріла ще одна проблема, яку необхідно було вирішити негайно. Спочатку школа у період опалювального сезону обігрівалася вугіллям. Але котли для опалення часто виходили з ладу, і нагріти шкільні приміщення до відповідної норми не вдавалося. Керечанин В.П. згадував: «Одного разу наприкінці зими котли зупинились. У класах було 8 градусів тепла. Тоді ми вимушені були призупинити навчання. Цим зайнялась прокуратура. Але Михайло Фекете — прокурор району, переконався, що при такій холоднечі діти навчатися не зможуть. Ось тоді взялись за газифікацію школи. Багато в чому допоміг Митровцій Василь Михайлович — заступник голови райвиконкому. Ми побували з ним в Івано-Франківську, де нам дали дозвіл на газифікацію. Потім ми відправили на навчання 4-х операторів за рахунок бюджету. Крім школи, ці котли обігрівали прилеглі дитячий садок та житлові будинки».

Та не тільки створенням належних матеріальних умов переймався педагогічний колектив. У школі активно працювали методичні об'єднання, постійно діючий психолого-педагогічний семінар, якісно організовувалися і проводилися по-новому семінари, наради, педради. Було створено кабінетну систему, де широко використовувалися технічні засоби навчання.

/Files/images/15.jpg У травні 1983 року в Іршавській середній школі № 2 відбулася знаменита подія — перший випуск учнів 10 –х класів

І ось впродовж 7 років під керівництвом Керечанина В.П., Гаврилик Г.І. школа гостинно приймала, а у червні з гордістю проводжала все нових і нових учнів.

/Files/images/17.jpg З 1 вересня 1989 року по 12 травня 1995 року директором школи було призначено Нодя А.А. Основним заступником незмінно залишалася Гаврилик Г.І., роботою початкової ланки керувала Чедрик О.П., заступником з виховної роботи була Грицак З.І. Із великою любов’ю і повагою згадують випускники та працівники школи директора Нодя А.А, хорошого вчителя іноземної мови і мудрого керівника. Він продовжував вкладати частину свого серця і душі у розвиток школи та підтримував традиції попередників, Адальберт Адальбертович працював над збагаченням навчально-матеріальної бази школи, як добрий господар, продовжував боротьбу з недоліками у будівництві та намагався створити належні умови для навчання своїх вихованців, а саме: перекрито третій корпус школи, замінено водопровід. З допомогою заступника директора Грицак З. І., проведено повний ремонт актової зали.

/Files/images/18.jpgВелику увагу приділялося позаурочній та позакласовій роботі. Постійно організовувалися екскурсії. Активно проводилися тематичні вечори, учасниками яких були не тільки учні, а й вчителі.

Впроваджено поглиблене вивчення іноземних мов. Було створено ігрову кімнату та спальне приміщення для дітей шестирічок.

Однак матеріальні проблеми вдавалися взнаки. Будувати школу взимку з неякісного матеріалу не дозволив би собі жоден справжній господар. Коштів на капітальний ремонт не вистачало. Ось як виглядала школа восени 1995 року:

/Files/images/9.jpgЗ 15 травня 1995 року по 01. січня 2004 року директором школи призначено Сокол Н.Ю., якій з року у рік допомагали у керівництві заступники — Гаврилик Г.І., Бровді І.М., Чедрик О.П., Попович О.Ю., Грицак З.І., Андрела Н.Д., Вовканич Т.М., Гичка Г.Ю., Гецко Н.М.

За вісім років керівництва Наталія Юріївна зуміла зробити неможливе. Школа перетворилася у красуню. Було гарно впорядковано подвір'я та спортивний комплекс, перекрито школу, заасфальтовано доріжки, коридори стали світлими, привабливими, усюди гарно озелененими. По-сучасному обладнані кабінети, відремонтовані шкільні меблі. Гордістю школи є комп'ютерний клас з підключенням до інтернету (створений за допомогою Міжнародного Фонду «Відродженння» та Ю.Ю. Глеби, директора інституту біології клітини та генної інженерії, академіка НАНУ та ряду академій країн Європи), фізичний та хімічний кабінети, танцювальний, актовий і спортивний зали.

Значно покращилося харчування (35 учнів харчувалося безкоштовно) з приходом приватного підприємця ─ Семак Ю.М., яка організувала капітальний ремонт їдальні школи.

/Files/images/k.jpgНазавжди педагогам і учнівському колективу запам'ятався 1998 рік. Адже тоді вперше в Іршавській ЗОШ І –ІІІ ст. №2 за ініціативою директора Сокол Н.Ю. були організовані ліцейні десяті ( два) і восьмий класи, учні яких не тільки знайомилися з новою системою навчання ─ ліцейною, та навчалися (згідно з графіком) у аудиторіях та лабораторіях УжДУ, а мали змогу творчо відпочити. Зокрема для учнів організовувались екскурсії у столицю ─ Київ, діти відпочивали по 10 днів на спортивних базах Труханового у м.Одесі та на Чорному морі у Ялті.

Особливу увагу спрямовано на вивчення іноземної мови, а 1995 року кращі знавці іноземної мови отримали змогу побувати за кордоном у вищій школі м.Індіани (США). Допомогли в організації поїздок, відпочинку, екскурсій спонсори, меценати: Савко Є.І., Меренич В.В., Бобик С.С., Глеба Ю.Ю., Половка І.В., Зейкан І.М., Сокол Н.Ю

/Files/images/j.jpgНазріла потреба створення організуючого центру позаурочної діяльності школярів. Із колишнього кабінету української мови та літератури, який обладнували завідуючі кабінетом Митровцій Л.І. та Гелетей О.І., було вирішено створити «Світлицю». За активної участі і допомоги директора Сокол Н.Ю., учителя образотворчого мистецтва Шафар Я.М., батьків Вербіщук Н.І., учителя української мови та літератури Гецко Н.М. створили стилізовану під селянську хату «Світлицю».

У 2002 році на базі Іршавської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 було проведено обласний семінар методистів, які відповідають за стан викладання української мови та літератури, методичних кабінетів.

Цього ж року пошуково-краєзнавча група творчих учнів школи під керівництвом учителя О.Я. Керечанин, Л.І. Митровцій, Н.М. Гецко взяли участь у ІІІ Всеукраїнському конкурсі учнівських пошукових робіт «Слідами історії». У номінації «ХХ століття. Доля людини» дане дослідження отримало перемогу (до речі, було визнано кращим серед 705 дослідницьких робіт).

/Files/images/f.jpgСім років поспіль учні школи за допомогою педагогів організовували «Стартінейджер» — це були справжні клубні (класні) змагання загальноміського масштабу. Проводилися вони у районному будинку культури при вщент заповненій залі. Готували свої команди класні керівники. Зрозуміло, що найбільшу організаторську роботу вкладали у це дійство Грицак З.І. , заступник з виховної роботи, а з 1998 року — Андрела Н.Д., яка продовжувала організовувати позакласну роботу школи і була заступником з виховної роботи.

Дуже яскраво й незабутньо було відзначено двадцятиріччя річчя Іршавської ЗОШ І – ІІІ ст. № 2. Це було справжнє загальноміське свято, на якому були присутні представники усіх установ і організацій, шкіл району та жителі міста Іршави.

Кiлькiсть переглядiв: 629